Працюємо поки дистанційно

Наш офіс більше не існує за старою адресою.

Те саме місце, де ми жили своєю справою. Де народжувалися мрії, лунали жарти, лилися сльози від втоми й радості.

Там більше немає нічого. Лише уламки.

Масований обстріл Києва стер наш простір з лиця землі.

❤ Але не стер нас.

Ми всі живі. І ми — разом.

SVL — це не стіни. Це люди. Це серця, що не перестають битися навіть під вибухами.

Зараз ми працюємо дистанційно — з дому, з укриттів, з різних куточків країни. Але ми працюємо. Ми тримаємось.

І ми вже готуємо новий дім для нашої команди.

Ми зустрінемось там — знову, ще міцніші, ще зліші до зла, ще сильніші.

Це болить.

Але якщо ворог хотів нас зламати — він дуже погано нас знає.

Ми — SVL. Ми вистоїмо.

❤ Під час нещодавнього масованого обстрілу Києва було знищено серце нашої команди — офіс SVL.

Місце, де народжувались ідеї, росли проєкти й звучав щирий сміх. Те, що ми створювали роками — зникло за мить.

Але не зникла наша команда. Не зник наш дух.

Ми не з тих, кого можна зламати вибухами.

☎ Працюємо дистанційно — і тримаємо стрій.

Уже готуємо новий простір, де скоро знову буде жити SVL.

Це боляче. Але це не кінець.

Ми повернемось ще сильнішими.

Серед уламків, пилу й тиші після вибуху — уцілів наш столик SVL.

Артоб’єкт, зроблений із любов’ю, залишився стояти, попри балістику.

Наче символ того, що вистоїть не лише дерево й метал — вистоїмо ми.

Наша команда. Наша сила. Наша ідея, яку не спалити вогнем і не зруйнувати ракетами.

❤ Ворог може руйнувати стіни, але не здатен зламати дух.

Ми були. Ми є. І ми будемо.